02.02.15

Молитва про перемогу воїнів християнських, що йдуть на війну

(З Требника митрополита Київського Петра Могили)

Господи Боже наш, ти єси Бог єдиний вгорі на Небесах і на землі внизу. Ти управляєш усіма державами і народами. В руці твоїй кріпость і сила і ніхто противитись Тобі не може. Немає в нас, Господи, такої сили і кріпості, щоб боротися з множеством ворогів, які насуваються на нас і що маємо робити не знаємо. 
Тому очі свої тільки до Тебе звертаємо і підносимо – бо тільки в Тобі наша поміч – Ти єдиний можеш дати перемогу, як в малому так і в великому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо тільки на Ім’я Твоє Святе надію маєм. Допоможи нашому воїнству, що проти ворогів наших на боротьбу виходить. Господи, Ти єси Бог наш, хай не повстає проти тебе людина.

Господи Боже Сил, Боже Авраама, Ісака і Якова, Святий Ізраїлів, Боже християн, що возсідаєш на Херувимах, Ти єси Єдиний Бог і Цар усього світу, Ти сотворив небо і землю. Прихили вухо Твоє, Господи і почуй, відкрий очі Твої і поглянь на пиху ворогів наших і на Тебе Істинного і Живого Бога, в Тройці Святій Єдиного покланяємого і славимого, і на Церкву Твою Святу беззаконну їхню хулу, і як щедрий вибав нас із рук їхніх, щоб спізнали усі народи землі, що Ти єси Господи, Бог Єдиний.


Благословен єси Спасе й Ізбавителю людей Своїх, що сокрушив єси наміри сильного рукою раба Свого Давида, що віддав єси полки чужинців у руки Йонатана сина Саулового і зброєносця його. Молимо Тебе серцем скрушені і духом упокорені: віддай же ж і нині в руки воїнів наших усіх ворогів наших, в руки христолюбивих людей Твоїх, і хай будуть засоромлені воїни ворожі. Зішли на ворогів наших страх і боязнь, і розтопи кріпость сил їхніх, і хай вони похитнуться і будуть стерті. І кинь їх і знищ їх зброєю тих, що люблять Тебе. І восхвалять Тебе піснею всіх, що знають Тебе і відають про силу Твою.


Боже, Боже наш, Ти єдиний твориш чудеса. Ти даєш здолати ворогів і перемогти їх не тим, що сильні зброєю, а так як буде Тобі вгодно. Так як колись Ти, Владико, послав Ангела Свого, в часи Езекії, царя Юдейського, і вигубив він воїнів Сенахирибових сто вісімдесят п’ять тисяч, так і нині, Владико Небесний, пішли Ангела Твого благого перед воїнами нашими, а з ним страх і трепет величі Твоєї сили, щоб налякані були і знищені вороги наші, що йдуть на нас, людей Твоїх.
І нехай втікають вороги наші. Прожени же їх і нехай під ноги вірним твоїм вони покорені будуть. Ти бо єси кріпості утвердження, і перемога вірних, що на Тебе надіються, і Тобі славу віддаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

15.01.15


AКТИ ГЕНЕРАЛЬНОЇ РАДИ №419
Лист Генерального Настоятеля Салезіянської Конгрегації
 Ангеля Фернандеса АРТІМЕ

“У БІЛЬШІЙ МІРІ НАЛЕЖАТИ БОГУ, СПІВБРАТАМ І МОЛОДІ”

 Рим, 16 серпня 2014  

200 років з дня народження Отця Боско   

1.  Слідами моїх попередників. – 2. Теперішнє, яке треба прожити у вірі, з надією, реалізмом та крокуючи разом. – 3. Більше належати Богу. - 4. Втілити в дійсність «утопію» братерства згідно Євангелія.  – 5.  З молоддю і для молоді – «наших господарів».  – 6. Місіонерське згромадження: коли відмінність стає багатством. – 6.1. Адже існують місця для душпастирської місії, де ми зараз вкрай потрібні… - 6.2.  …А відмінність є багатством. – 7. Відзначаючи ювілей з дня народження Отця Боско. – 8. “Візьмімо Пресвяту Богородицю в наш дім”. «І від тієї хвилі учень узяв її до себе…» (Ів. 19, 27)

Мої дорогі Співбрати,
Минули вже три з половиною місяці з дня завершення Генеральної Капітули № 27 (надалі - ГК27), і, навіть якщо я вже мав можливість поспілкуватися з вами у письмовій формі та завдяки відео-повідомленню, все одно лист Генерального Настоятеля, який публікується в Актах Генеральної Ради, залишається особливою нагодою.
Для цього мого першого листа я взяв назву мого виступу під час закриття ГК27, оскільки я переконаний, що програма Капітули містить в собі програму роздумів та діяльності на найближчі 6 років, яку ми повинні поглибити різними способами за різноманітних умов. Я маю на увазі певні тематики Генеральної Капітули, але, перш за все, я б хотів виявити всім вам та кожному з вас, мої співбрати салезіяни, всю мою любов та прагнення колись зустрітися з вами в якомусь куточку нашого «салезіянського світу». Це б стало для мене найкращим подарунком та справжньою радістю.
Я б хотів також додати, що, роздумуючи над тим, як передати вам важливість цього моменту написання листа і цього мого служіння, я вирішив прочитати і проаналізувати