Великопісні роздуми про Таїнство Примирення. Роздум 2-й.

Великій Піст - це перед усім сповідь.

Але сповідь - це лише одна з п'ятьох частин цілісного Таїнства Примирення або Покаяння. Натомість пересічна свідомість старається відділити "підготовку до сповіді" від самої сповіді, а сповідь від "виконання покути". Помилка вельми серйозна, оскільки позасвідомо начебто зменшує вагу того, що перед сповіддю і того, що після сповіді. Хоча "виконання покути" теж оцінюється, як дуже важлива дія, ТОМУ ЩО без неї сповідь буде недійсною. Тобто знову вертаємося до того, що єпитимію треба виконати, щоби не знищити ЕФЕКТ визнання гріхів священику на сповіді.
Помилка полягає у тому, що такий підхід не враховує, що Таїнство Примирення/Покаяння є інтегральним, цілісним і складається з п'яти частин, кожна з яких в окремому стані не є Таїнством. Лише тоді, коли вони йдуть одна за одною в суцільній єдності, Таїнство СТВОРЮЄТЬСЯ.
Сповідь перед священником є актом здійснення Таїнственого Прощення Богом через сповідника для того, хто це прощення прийшов отримати. Але цей акт є лише четвертою частиною цілісного Таїнства.

Хто розпочинає Таїнство Покаяння? Поспішна відповідь така: людина, яка досліджує своє сумління перед скрижалями Божих і Церковних Заповідей, щоби усвідомити нещастя скоєного відлучення від Бога і наслідки цього та й гостро жаліти і оплакувати катастрофу втрати сполуки з Богом. За цим прийде рішення і твердий намір у конкретних діях зробити все, щоби повернутися до Бога не тільки бажанням, але реально, життєво, і зробити все, що тільки в силах навпаки тому, що коїлося, коли перемагав гріх. Ось тоді і надходить час сповіді перед священиком, котрий один лише може переказати від Бога святе розгрішення, тобто примирення. І призначити єпитимію/покуту, яка є радше подячним даром Всевишньому, що Він не відступився від Свого створіння, але замінив його приреченість на смерть смертю Свого Сина.
Тобто єпитимія/покута - це дар подяки за життя. Так само, як вдячна дитина вибирає подарунок батькові/матері у їх день народження і створює щасливі умови для вручення цього подарунка, так само - але ж нескінченно більше! - за вказівкою Церкви ми несемо дар Тому, хто ціною Свого Сина народив нас наново до Вічного Життя.

Здавалось би, розпочинає здійснення Таїнства Примирення сама людина, яка йде примиритися з Богом. Але це не так.
Чому? Тому що людина, яка відлучилася від Джерела Життя і свого Творця - Бога, відлучилася на смерть і сама в собі не має ніяких засобів, щоби повернутися до первісного стану єдності. Людина, яка відлучилася і відокремилася, приречена. Тепер вона не пам'ятає ані Бога, ані смаку життя, бо, як загіпнотизована, займається тільки одним: бореться за виживання, пробує долати неминучу смерть або - яка іронія! - хоча би трішечки ту смерть віддалити і через то, створити ілюзію нескінченного життя в камері приречених на страту.

Таїнство Повернення=Примирення=Покаяння розпочинає Той, хто має можливість подолати смерть, гріх і приреченість - Всевишній Творець, Бог Вседержитель, Отець Небесний.
Саме Він розплатився за нашу недолугість Єдинородним Сином і тому шукає і кличе кожного: повернися, сину! повернися, донечко! Отець шукає тебе і кличе на рідне подвір'я, де джерело Життя нескінченого.
Саме з цього розпочинається Таїнство, апогей якого наступає у сповіді. Ініціатором Таїнства Примирення є сам Бог. він робить першій крок нам назустріч. Якщо ми даємо собі ради ПОЧУТИ Його заклик, відчути Його милосердний і ніжний батьківський пошук, тоді ми через свій відгук розпочинаємо шлях повернення - шлях незбагненного Таїнства милосердя Отця - через повернення до слухання Його голосу у нашому серці.
І цей голос ми називаємо сумлінням. Тим сумлінням, з яким врешті решт треба рахуватися і приймати таким, яким воно є, без гальмів, реформ і деформацій.
Бо зазвичай ми спотворюємо цей голос через власну цензуру: все так, Господи, але ж такі часи настали, такі обставини, люди тепер так не роблять і будуть сміятися з мене; Тобі, Господи, легше таке говорити, бо Ти всесильний, а я того не потягну; і взагалі, який дурнуватий придумав такі правила? це Ти, Господи? перепрошую і трохи не вірю, бо ж Ти ж милосердний і даси мені трохи погрішити, трохи померти, трохи нашкодити собі, Тобі і навколишньому середовищу...

Таїнство Покаяння/Примирення/Прощення є поновленням ЖИТТЯ У ДІАЛОЗІ - діалозі з Богом, який робить першій крок нам назустріч і промовляє перше слово: повернись, дитино, до того, хто любить тебе більше життя! Відновлення діалогу у не скаліченій совісті, яка є відповіддю нашого серця і прийняттям простого стрімкого шляху: ЖИТИ У ЗГОДІ З СУМЛІННЯМ.

ЖИТИ СУМЛІННО.

ЧУТИ БОГА.

"Ш'МА, Ізраель!.." - СЛУХАЙ. І живи.

Без цього усвідомлення ми будемо гірко помилятися. Бо переплутаємо СВЯТІСТЬ з ДОСКОНАЛІСТЮ - і шлях повернення до Бога і примирення з Ним замінимо на втіху нескінченного самовдосконалення.
Інтелектуальне вдосконалення. Моральне вдосконалення. Комунікативне вдосконалення (коли я намагаюся стати майстром спілкування). Молитовне вдосконалення. Аскетичне вдосконалення. - Про кого йдеться на шляху вдосконалення? Про мене, коханого, який вдосконалюється! Яка несподіванка, правда? Я ж думав, що це я для Бога, а вийшло, що лише заради себе, красавця і трішечки недо-супермена!
Якщо ми йдемо помилковим шляхом самовдосконалення, тоді той іспит совісті, про який говорилося трохи раніше, ми перетворимо на огляд себе у дзеркалі, щось близьке до того, що робить жінка, коли наводить макіяж, або качок у качковому залі: отут треба підтягнути, отут підправити, отут я себе занедбав і треба повправлятися... неправильне життя... недосконала їжа... кепське товариство... зайві турботи... нестриманість...
І не чути Божого голосу, який кличе. Бо Бога затьмарило тінню себе самого - коханого понад усе.

Підміна СВЯТОСТІ САМОВДОСКОНАЛЕННЯМ покличе нас куди завгодно: в йогу, дзен-будизм, до Свідомості Крішни, у трансцендентну медитацію Свамі Прабхупади, до Академій цілительства і нестандартної медицини, до Вальфдорфської педагогики. І на цьому шляху ми віднайдемо багато цікавого і вельми корисного аж до того часу, коли смерть влано покличе нас йти геть звідси.

Віднайдемо купу цікавого.
Лише одного не віднайдемо: Бога.

Бо дорога повернення до Бога - одна. Таїнство, яке здійснюється цілісно, від самого початку, в єдності п'яти умов, кожна з котрих вже є поверненням до Того, Хто кличе своїх дітей до повернення з країни смертної тіні.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити роботу над помилками, тобто виправити і попрактикуватися у вільній від помилок Таїнственній дії ;-)

Але загубленість того, що Таїнство Примирення ініціюється Самим Отцем і є Таїнством відновлення діалогу, помилка підміни святості досконалістю і іспиту совісті прискіпливим оглядом того, як я перед власним обличчям собі виглядаю - не є останньою помилкою.

Але про це - Бог дасть - ще поговоримо.