Великопісні роздуми про Таїнство Примирення. Роздум 2-й.

Великій Піст - це перед усім сповідь.

Але сповідь - це лише одна з п'ятьох частин цілісного Таїнства Примирення або Покаяння. Натомість пересічна свідомість старається відділити "підготовку до сповіді" від самої сповіді, а сповідь від "виконання покути". Помилка вельми серйозна, оскільки позасвідомо начебто зменшує вагу того, що перед сповіддю і того, що після сповіді. Хоча "виконання покути" теж оцінюється, як дуже важлива дія, ТОМУ ЩО без неї сповідь буде недійсною. Тобто знову вертаємося до того, що єпитимію треба виконати, щоби не знищити ЕФЕКТ визнання гріхів священику на сповіді.
Помилка полягає у тому, що такий підхід не враховує, що Таїнство Примирення/Покаяння є інтегральним, цілісним і складається з п'яти частин, кожна з яких в окремому стані не є Таїнством. Лише тоді, коли вони йдуть одна за одною в суцільній єдності, Таїнство СТВОРЮЄТЬСЯ.
Сповідь перед священником є актом здійснення Таїнственого Прощення Богом через сповідника для того, хто це прощення прийшов отримати. Але цей акт є лише четвертою частиною цілісного Таїнства.

Хто розпочинає Таїнство Покаяння? Поспішна відповідь така: людина, яка досліджує своє сумління перед скрижалями Божих і Церковних Заповідей, щоби усвідомити нещастя скоєного відлучення від Бога і наслідки цього та й гостро жаліти і оплакувати катастрофу втрати сполуки з Богом. За цим прийде рішення і твердий намір у конкретних діях зробити все, щоби повернутися до Бога не тільки бажанням, але реально, життєво, і зробити все, що тільки в силах навпаки тому, що коїлося, коли перемагав гріх. Ось тоді і надходить час сповіді перед священиком, котрий один лише може переказати від Бога святе розгрішення, тобто примирення. І призначити єпитимію/покуту, яка є радше подячним даром Всевишньому, що Він не відступився від Свого створіння, але замінив його приреченість на смерть смертю Свого Сина.
Тобто єпитимія/покута - це дар подяки за життя. Так само, як вдячна дитина вибирає подарунок батькові/матері у їх день народження і створює щасливі умови для вручення цього подарунка, так само - але ж нескінченно більше! - за вказівкою Церкви ми несемо дар Тому, хто ціною Свого Сина народив нас наново до Вічного Життя.

Здавалось би, розпочинає здійснення Таїнства Примирення сама людина, яка йде примиритися з Богом. Але це не так.
Чому? Тому що людина, яка відлучилася від Джерела Життя і свого Творця - Бога, відлучилася на смерть і сама в собі не має ніяких засобів, щоби повернутися до первісного стану єдності. Людина, яка відлучилася і відокремилася, приречена. Тепер вона не пам'ятає ані Бога, ані смаку життя, бо, як загіпнотизована, займається тільки одним: бореться за виживання, пробує долати неминучу смерть або - яка іронія! - хоча би трішечки ту смерть віддалити і через то, створити ілюзію нескінченного життя в камері приречених на страту.

Таїнство Повернення=Примирення=Покаяння розпочинає Той, хто має можливість подолати смерть, гріх і приреченість - Всевишній Творець, Бог Вседержитель, Отець Небесний.
Саме Він розплатився за нашу недолугість Єдинородним Сином і тому шукає і кличе кожного: повернися, сину! повернися, донечко! Отець шукає тебе і кличе на рідне подвір'я, де джерело Життя нескінченого.
Саме з цього розпочинається Таїнство, апогей якого наступає у сповіді. Ініціатором Таїнства Примирення є сам Бог. він робить першій крок нам назустріч. Якщо ми даємо собі ради ПОЧУТИ Його заклик, відчути Його милосердний і ніжний батьківський пошук, тоді ми через свій відгук розпочинаємо шлях повернення - шлях незбагненного Таїнства милосердя Отця - через повернення до слухання Його голосу у нашому серці.
І цей голос ми називаємо сумлінням. Тим сумлінням, з яким врешті решт треба рахуватися і приймати таким, яким воно є, без гальмів, реформ і деформацій.
Бо зазвичай ми спотворюємо цей голос через власну цензуру: все так, Господи, але ж такі часи настали, такі обставини, люди тепер так не роблять і будуть сміятися з мене; Тобі, Господи, легше таке говорити, бо Ти всесильний, а я того не потягну; і взагалі, який дурнуватий придумав такі правила? це Ти, Господи? перепрошую і трохи не вірю, бо ж Ти ж милосердний і даси мені трохи погрішити, трохи померти, трохи нашкодити собі, Тобі і навколишньому середовищу...

Таїнство Покаяння/Примирення/Прощення є поновленням ЖИТТЯ У ДІАЛОЗІ - діалозі з Богом, який робить першій крок нам назустріч і промовляє перше слово: повернись, дитино, до того, хто любить тебе більше життя! Відновлення діалогу у не скаліченій совісті, яка є відповіддю нашого серця і прийняттям простого стрімкого шляху: ЖИТИ У ЗГОДІ З СУМЛІННЯМ.

ЖИТИ СУМЛІННО.

ЧУТИ БОГА.

"Ш'МА, Ізраель!.." - СЛУХАЙ. І живи.

Без цього усвідомлення ми будемо гірко помилятися. Бо переплутаємо СВЯТІСТЬ з ДОСКОНАЛІСТЮ - і шлях повернення до Бога і примирення з Ним замінимо на втіху нескінченного самовдосконалення.
Інтелектуальне вдосконалення. Моральне вдосконалення. Комунікативне вдосконалення (коли я намагаюся стати майстром спілкування). Молитовне вдосконалення. Аскетичне вдосконалення. - Про кого йдеться на шляху вдосконалення? Про мене, коханого, який вдосконалюється! Яка несподіванка, правда? Я ж думав, що це я для Бога, а вийшло, що лише заради себе, красавця і трішечки недо-супермена!
Якщо ми йдемо помилковим шляхом самовдосконалення, тоді той іспит совісті, про який говорилося трохи раніше, ми перетворимо на огляд себе у дзеркалі, щось близьке до того, що робить жінка, коли наводить макіяж, або качок у качковому залі: отут треба підтягнути, отут підправити, отут я себе занедбав і треба повправлятися... неправильне життя... недосконала їжа... кепське товариство... зайві турботи... нестриманість...
І не чути Божого голосу, який кличе. Бо Бога затьмарило тінню себе самого - коханого понад усе.

Підміна СВЯТОСТІ САМОВДОСКОНАЛЕННЯМ покличе нас куди завгодно: в йогу, дзен-будизм, до Свідомості Крішни, у трансцендентну медитацію Свамі Прабхупади, до Академій цілительства і нестандартної медицини, до Вальфдорфської педагогики. І на цьому шляху ми віднайдемо багато цікавого і вельми корисного аж до того часу, коли смерть влано покличе нас йти геть звідси.

Віднайдемо купу цікавого.
Лише одного не віднайдемо: Бога.

Бо дорога повернення до Бога - одна. Таїнство, яке здійснюється цілісно, від самого початку, в єдності п'яти умов, кожна з котрих вже є поверненням до Того, Хто кличе своїх дітей до повернення з країни смертної тіні.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: зробити роботу над помилками, тобто виправити і попрактикуватися у вільній від помилок Таїнственній дії ;-)

Але загубленість того, що Таїнство Примирення ініціюється Самим Отцем і є Таїнством відновлення діалогу, помилка підміни святості досконалістю і іспиту совісті прискіпливим оглядом того, як я перед власним обличчям собі виглядаю - не є останньою помилкою.

Але про це - Бог дасть - ще поговоримо.

Великопісні роздуми про Таїнство Примирення. Роздум 1.

Великій Піст - це перед усім сповідь.

Сьогодні я врешті решт сформулював три фундаментальні помилки, які деформують Таїнство Примирення з Богом/Сповідь аж до повної заблокованості Таїнства і його безплідності.

Особливо в часі наближення Великодня зростає і без того досить помітна частина чоловіків і молоді, що йдуть до сповіді, "бо вже геть дістали" - "жінка, теща, батьки, родичі" або "мама, бабця, тьотя", - хто там ще? Священик запитує: скажіть сердечно і щиро, чи маєте охоту сповідатися? Ні, - каже, - мені воно без потреби, але сказали, що я їм життя зіпсув, що перед сусідами сором, що у Великдень паску зі мною їсти не будуть... і таке подібне. Така ситуація, коли людина приступає до сповіді задля стороннього натиску, робить Таїнство Покаяння таким, що не відбулося, тобто не дійсним, бо людина приходить не з власної волі. Але не знають ті, хто тисне на людину, що і вони створюють гріх, бо перетворюють Таїнство на магічний ритуал або на суспільний звичай "чемного поводження". Це не помилка, це спотворення Таїнства.

Фундаментальних помилок я бачу три. Але сьогодні поговоримо тільки про одну. Завтра і післязавтра про наступні.

Перша фундаментальна помилка полягає у тому, що у людини, яка йде сповідатися, намір і мета сповіді взагалі не передбачає осягнення СВЯТОСТІ, спричиненої життям в Бозі і з Богом. Виговоритись, вибавитися з провини, отримати прощення за все і перестати себе гризти; наче дитина, що нашкодила, прийти і признатися, отримати задоволення з того, що все простилося... і так далі.
Насправді, єдина мета і намір, який кличе нас до сповіді - це пошук відновлення єдності з Богом, пошук відновлення святості. Чому не думаємо про це? Тому що святість - це не мить, це початок боротьби за те, щоби та святість не зникла. В якомусь сенсі сповідь не полегшує життя, але ускладнює, бо треба не тільки виконати покуту через "п'ять (або три, або один раз...) отченашів+богородицедіво+славаотцюісину", але триматися у здійсненні рішень, які перед сповіддю треба було прийняти, - і виконувати не день, не тиждень, але на протязі всього життя. Між іншим, мій власний досвід сповідування каже, що найбільш неконкретним в тракті здійснення Таїнства Покаяння є саме це прийняття рішення. Бо зовсім не досить сказати "не буду більше грішити", - у цьому є щось в недоброму сенсі дитячого, незрілого, інфантильного: я більше не бууууудууу...
Треба чітко окреслити, що я можу зробити і як, щоби уникнути гріха і не допускатися його наново. Наприклад, якщо працюю на такій праці, що не можу не красти або не брати хабара, тоді рішення не буде повним без окреслення умов уникнення гріха. Найчастіше такою умовою може бути тільки одне: звільнитися з негідної праці і влаштуватися може і на зовсім не престижне місце з біднішою платнею, але таке, що дозволить тримати себе у СВЯТОСТІ. Ось тут і наступає момент перевірки нашої щирості у відносинах з Богом через Таїнство Примирення. Пам'ятаю, як у часи радянської влади люди, які прийняли християнську віру, йшли геть з університетських кафедр, нехтували посадами і влаштовувались ліфтерами, сторожами, чорноробочими, аби тільки не мати нічого спільного з тим, що невпинно штовхало до гріха. Бо в радянській комуністичній системі, чим вище ти піднімався, тим більше грошей і пільг отримував, але платити за це мусив сумлінням і зрадою власної душі і стосунків.
Люди, які приймали Христа, без сумніву відкидали все, що приводило до відновлення гріха і до зради Бога.

Сьогодні я досить часто думаю: чому тепер нема тої рішучості, щоби тримати себе у радикальній святості? Чому святість замінюється фундаменталистською ортодоксією, боротьбою з сектантами, пошуком ворогів віри, в той час, як той фундаменталізм і пошук ворогів свідчать про нехіть тримати себе самого у Божій любові і милосердю, у Хресному подвигу всепрощення і всетерпіння? Чому сьогодні той, хто називає себе християнином, погоджується працювати там, де панує гріх?
"Бо, - каже, - дітей годувати треба!"
Нещасна людина, якщо своїх дітей ти годуєш хлібом гріха, то чи не підсовуєш їм через те замість хліба отруту? Михайло Жванецький колись гірко пожартував: чим годували, то і виросло. Якщо ти заробляєш гроші через згоду на гріх, через співучасть во грісі, - чим ти безжалісно годуєш дитину, яка є твоїм нащадком?
За радянських часів, під час комуни й ошалілого атеїзму у тих, хто приймали Христову віру вистачало рішучості боротися за святість, відкидаючи все, що зі святістю не погоджувалось.
Куди поділася ця рішучість сьогодні?
І якщо вона не відроджується в Таїнстві Примирення і Покаяння, якщо не за святістю ми приходимо на сповідь, тоді навіщо воно нам? Для самовтішення? Для формального виконання обов'язку і приписів? Щоби відчути себе "вірним сином/дочкою Церкви"? А завтра знову до праці, де треба брехати, красти, брати хабара і давати хабар?

Поєднання з Богом - це святість. Святість - це не мить полегши, це початок боротьби. Шляхетної боротьби за те, щоби не стати Юдою, не зрадити те, що повернулось до мене завдяки Крові Христовій. Боротьби, яка не шукає ворогів і зрадників поза самим собою, - бо кожний сам за себе відповідає. Мені треба відповідати за себе. Мені треба відповідати за власну святість. Мені треба пильнувати і не дати ту святість у себе вкрасти або спотворити і знищити - не дати за будь яку ціну. Бо якщо комфортність і благополуччя я поставлю на одному рівні зі святістю, якщо комфортність і благополуччя я поставлю на одному рівні з поєднаністю з Богом, тоді я буду винний у поганському ідолослужінні і відреченні від Бога. Де ж тоді моє з Ним примирення?

Тому перед тим, як увійти в Таїнство Покаяння, мушу перевірити намір і мету.

Сповідаюся у намірі осягнути святість і в ній тривати.
Сповідаюся з метою осягнути святість і в ній тривати.

Все інше зайве - бо наприкінці згоряє без сліду.

Псалом 120

Одержимість та екзорцизм

Молитва про перемогу воїнів християнських, що йдуть на війну

(З Требника митрополита Київського Петра Могили)

Господи Боже наш, ти єси Бог єдиний вгорі на Небесах і на землі внизу. Ти управляєш усіма державами і народами. В руці твоїй кріпость і сила і ніхто противитись Тобі не може. Немає в нас, Господи, такої сили і кріпості, щоб боротися з множеством ворогів, які насуваються на нас і що маємо робити не знаємо. 
Тому очі свої тільки до Тебе звертаємо і підносимо – бо тільки в Тобі наша поміч – Ти єдиний можеш дати перемогу, як в малому так і в великому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо тільки на Ім’я Твоє Святе надію маєм. Допоможи нашому воїнству, що проти ворогів наших на боротьбу виходить. Господи, Ти єси Бог наш, хай не повстає проти тебе людина.

Господи Боже Сил, Боже Авраама, Ісака і Якова, Святий Ізраїлів, Боже християн, що возсідаєш на Херувимах, Ти єси Єдиний Бог і Цар усього світу, Ти сотворив небо і землю. Прихили вухо Твоє, Господи і почуй, відкрий очі Твої і поглянь на пиху ворогів наших і на Тебе Істинного і Живого Бога, в Тройці Святій Єдиного покланяємого і славимого, і на Церкву Твою Святу беззаконну їхню хулу, і як щедрий вибав нас із рук їхніх, щоб спізнали усі народи землі, що Ти єси Господи, Бог Єдиний.

Благословен єси Спасе й Ізбавителю людей Своїх, що сокрушив єси наміри сильного рукою раба Свого Давида, що віддав єси полки чужинців у руки Йонатана сина Саулового і зброєносця його. Молимо Тебе серцем скрушені і духом упокорені: віддай же ж і нині в руки воїнів наших усіх ворогів наших, в руки христолюбивих людей Твоїх, і хай будуть засоромлені воїни ворожі. Зішли на ворогів наших страх і боязнь, і розтопи кріпость сил їхніх, і хай вони похитнуться і будуть стерті. І кинь їх і знищ їх зброєю тих, що люблять Тебе. І восхвалять Тебе піснею всіх, що знають Тебе і відають про силу Твою.

Боже, Боже наш, Ти єдиний твориш чудеса. Ти даєш здолати ворогів і перемогти їх не тим, що сильні зброєю, а так як буде Тобі вгодно. Так як колись Ти, Владико, послав Ангела Свого, в часи Езекії, царя Юдейського, і вигубив він воїнів Сенахирибових сто вісімдесят п’ять тисяч, так і нині, Владико Небесний, пішли Ангела Твого благого перед воїнами нашими, а з ним страх і трепет величі Твоєї сили, щоб налякані були і знищені вороги наші, що йдуть на нас, людей Твоїх.
І нехай втікають вороги наші. Прожени же їх і нехай під ноги вірним твоїм вони покорені будуть. Ти бо єси кріпості утвердження, і перемога вірних, що на Тебе надіються, і Тобі славу віддаємо Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

AКТИ ГЕНЕРАЛЬНОЇ РАДИ №419

Лист Генерального Настоятеля Салезіянської Конгрегації

 Ангеля Фернандеса АРТІМЕ

“У БІЛЬШІЙ МІРІ НАЛЕЖАТИ БОГУ, СПІВБРАТАМ І МОЛОДІ”

 Рим, 16 серпня 2014  

200 років з дня народження Отця Боско   

1.  Слідами моїх попередників. – 2. Теперішнє, яке треба прожити у вірі, з надією, реалізмом та крокуючи разом. – 3. Більше належати Богу. - 4. Втілити в дійсність «утопію» братерства згідно Євангелія.  – 5.  З молоддю і для молоді – «наших господарів».  – 6. Місіонерське згромадження: коли відмінність стає багатством. – 6.1. Адже існують місця для душпастирської місії, де ми зараз вкрай потрібні… - 6.2.  …А відмінність є багатством. – 7. Відзначаючи ювілей з дня народження Отця Боско. – 8. “Візьмімо Пресвяту Богородицю в наш дім”. «І від тієї хвилі учень узяв її до себе…» (Ів. 19, 27)

Мої дорогі Співбрати,

Минули вже три з половиною місяці з дня завершення Генеральної Капітули № 27 (надалі - ГК27), і, навіть якщо я вже мав можливість поспілкуватися з вами у письмовій формі та завдяки відео-повідомленню, все одно лист Генерального Настоятеля, який публікується в Актах Генеральної Ради, залишається особливою нагодою.

Для цього мого першого листа я взяв назву мого виступу під час закриття ГК27, оскільки я переконаний, що програма Капітули містить в собі програму роздумів та діяльності на найближчі 6 років, яку ми повинні поглибити різними способами за різноманітних умов. Я маю на увазі певні тематики Генеральної Капітули, але, перш за все, я б хотів виявити всім вам та кожному з вас, мої співбрати салезіяни, всю мою любов та прагнення колись зустрітися з вами в якомусь куточку нашого «салезіянського світу». Це б стало для мене найкращим подарунком та справжньою радістю.

Я б хотів також додати, що, роздумуючи над тим, як передати вам важливість цього моменту написання листа і цього мого служіння, я вирішив прочитати і проаналізувати

ЧИН МОЛЕБНЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ ПРОТИ СУПРОТИВНИКІВ

ЧИН МОЛЕБНЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ ПРОТИ СУПРОТИВНИКІВ

Ієрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Ієрей: Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Сволочи - смотреть онлайн в память Андрею Панину

Близько 10 ти бездомних та єпископ Венедикт провели молебень на вулиці Г...

Іван Боско у Львові 2013-04-06 -- Giovanni Melchiorre Bosco in Lviv (16....

Моя інтернет-хата: Голос Митрополита Андрея

Моя інтернет-хата: Голос Митрополита Андрея: szeptycki.mp3

Місія "Одеса - Дон Боско" (малий фотозвіт)

МОЛЕБЕНЬ ДО СВЯТОГО І БОГОНОСНОГО ОТЦЯ ІВАНА БОСКО

ЗАСНОВНИКА СПІЛЬНОТНОГО ЖИТТЯ САЛЕЗІЯНСЬКОГО ЧИНУ

І НАСТАВНИКА МОЛОДІ

Диякон: Благослови, владико.

Священик: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі.

Царю небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.

Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.

Господи, помилуй (3).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Свящ.: Бо Твоє є царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Господи, помилуй (12).

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Прийдіте, поклонімся цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся Христові, цареві нашому – Богу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до самого Господа Ісуса Христа – царя і Бога нашого.

Псалом 90

Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога небесного поселиться.

Скаже Господові: Заступник мій єси і прибіжище моє – Бог мій. І надіюся на нього.

Бо він вирятує Тебе від сіті ловця і від слова тривожного.

Плечима своїми Тебе закриє і під крилами його будеш надіятися.

Як зброя, оточить Тебе істина його, не злякаєшся страху нічного.

Ні стріли, що літає удень, ні мари, що в пітьмі блукає, ані напасті і біса полуденного.

Впаде побіч Тебе тисяча, і десять тисяч – праворуч Тебе; до Тебе ж не приблизиться.

Однак, Ти очима споглянеш і відплату грішників побачиш.

Бо Ти, Господи, уповання моє. Всевишнього поклав Ти, як прибіжище Твоє.

Не прийде до Тебе зло і рана не доторкнеться тіла твого.

Бо ангелам своїм заповість про Тебе, щоб хоронили Тебе на всіх путях твоїх.

На руках візьмуть Тебе, щоб Ти часом не спіткнув об камінь ногу твою.

На гаспида і василіска наступиш, і потопчеш льва і змія. . Бо на мене він уповав, і вирятую його; покрию його, бо пізнав ім’я моє.

Візве до мене, і почую його; з ним я у скруті, і визволю його, і прославлю його.

Довгим віком обдарую його і явлю йому спасення моє.

Слава Отцю, і Сину, І Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Алілуя, алілуя, алілуя, слава Тобі. Боже (3).

«Бог – Господь», глас 4

Бог – Господь, і явився нам; благословен, хто йде в ім’я Господнє. (Пс 117)

Стих 1: Прославляйте Господа, бо він добрий, бо милість його вічна.

Стих 2: Вони навколо обступили мене, але я ім’ям Господнім переможу їх.

Стих 3: Я не вмру, а житиму, і розказуватиму про діла Господні.

Стих 4: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.

Тропар, глас 4

Праотця Авраама віри насліднику,* преподобний Іване Боско,* ти без надії в надію повірив,* що станеш батьком множества дітей.* І серцю Христовому співзвучний,* в своїм серці ти знайшов пустиню серед суєти світу, отче Іване,* і подвигом своїм врятував силу отроків від загибелі, що загрожувала їм.* Його молитвами, Христе Боже,* укріпи в собі життя наше.

 Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові.

Кондак: Радість святу із серця виточивши,* і дітей Божих, людською злобою на загибель приречених, врятувавши,* заради Церкви неустанно трудився ти, отче преподобний Іване,* і багатьох світлом істинної віри просвітив,* єресі згубні поруйнував і храми Божі чудно воздвиг.* При житті чудами прославлений,* щедро подай душам нашим ізцілення,* і, очистивши від скверни гріховної, просвіти святістю,* щоб, ликуючи, ми співали з тобою: алилуя!

І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Богородичний: Кожен, де спасається, туди й усердно прибігає:* який же інший захист знайдемо, крім Тебе, Богородице,* що стоїш на сторожі душ наших?

Прокімен

Диякон: Будьмо уважні.

Свящ.: Мир всім.

Диякон: Премудрість, будьмо уважні.

Прокімен, глас 4: Ось я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного.* І він наверне серце батьків до дітей і серце дітей до батьків, щоб я, прийшовши, не побив землі прокляттям. (Мал 3,23-24).

Стих 1: О невірний та розпусний роде! Доки я буду з вами та терпітиму вас? Приведи сюди твого сина! (Лк 9,41).

Стих 2: Узяв малу дитину, поставив її біля себе і сказав їм: “Хто приймає цю малу дитину в моє ім'я, той мене приймає; бо хто найменший поміж усіма вами, той – великий”. (Лк 9, 47-48).

Диякон: Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Свящ.: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

«Всяке дихання», глас 4

Всяке дихання нехай хвалить Господа.

Стих 1: Хваліте Бога у святинях його

Стих 2: Хваліте його у тверді сили його.

Євангеліє

Диякон: Щоб сподобилися ми слухання святого євангелія, Господа Бога молім.

Люди: Господи, помилуй (3).

Свящ.:. Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія. Мир всім.

Люди: І духові Твоєму.

Диякон: Від Луки святого євангелія читання.

Люди: Слава Тобі. Господи, слава Тобі.

Свящ.:. Будьмо уважні.

Диякон читає Євангеліє Лк. 18, 18-27:

Один знатний спитав Ісуса: “Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?” А Ісус озвавсь до нього: “Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.”

Той же відповів: “Все це я зберіг змалку.” Почувши те Ісус, сказав до нього: “Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.”

Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. Глянув Ісус на нього й мовив: “Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.”

А ті, що слухали, сказали: “Хто ж тоді може спастися?” Він відповів: “Неможливе в людей, можливе є в Бога.”

Люди: Слава Тобі. Господи, слава Тобі.

Псалом 50

Помилуй мене, Боже, по великій милості Твоїй, і по множеству щедрот Твоїх очисти беззаконня моє.

Найпаче обмий мене з беззаконня мого і від гріха мого очисти мене.

Бо беззаконня моє я знаю і гріх мій є завжди передо мною.

Проти Тебе єдиного я згрішив і перед Тобою зло вчинив, то і правий Ти в словах твоїх і переможеш, коли будеш судити.

Це бо в беззаконнях я зачатий і в гріхах родила мене мати моя.

Це бо істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрости своєї явив Ти мені.

Окропи мене іссопом, і очищуся, обмий мене, і стану біліший від снігу.

Дай мені почути радість і веселість, зрадіють кості сокрушені.

Відверни лице Твоє від гріхів моїх і всі беззаконня мої очисти.

Серце чисте утвори в мені, Боже, і духа правого обнови в нутрі моєму.

Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відійми від мене.

Верни мені радість спасення Твого і духом владичним утверди мене.

Вкажу беззаконним дороги Твої, і нечестиві до Тебе навернуться.

Ізбав мене від вини крови, Боже, Боже спасення мого, і язик мій радісно прославить справедливість Твою.

Господи, губи мої відкрий, і уста мої сповістять хвалу Твою.

Бо, якби Ти жертви захотів, дав би я, та всепалення не миле Тобі.

Жертва Богові – дух сокрушений, серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить.

Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон і нехай здвигнуться стіни єрусалимські.

Тоді уподобаєш собі жертву правди, приношення і всепалення, тоді положать на вівтар твій тельців.

Стихири самогласні, глас 6

Слава: Отче, Слове і Душе,* Тройце Свята, очисти* безліч гріхів наших.

І нині: Ради молитов пречистої Богородиці,* Милостивий, очисти* безліч гріхíв наших.

Стих: Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї,* і багатством щедрот Твоíх очисти мене з беззаконня мого.

Стихира: Не довіряй мене людському заступництву, Пресвята Владичице,* але сама прийми моління рабів Твоїх:* бо скорбота охопила (огортає) мене,* терпіти я не в силі демонського нападу.*

Покрова не маю і нікуди прибігти, окаянний,* завжди перемагають мене, і розради не маю,* окрім Тебе, Владичице світу,* уповання і заступництво вірних: не погорди молінням моїм,* швидка помічнице і негайна підтримко в нуждах наших.

Єктенія

Диякон: Спаси, Боже, людей твоїх, і благослови спадкоємство твоє; навідайся до світу Твого ласкою своєю і милосердям.* Підійми знамено християн і пошли нам Твоє багате милосердя – молитвами пречистої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії;* силою чесного і животворного Хреста;* заступництвом святих небесних сил безтілесних;* святого і славного пророка, предтечі і хрестителя Івана;* святих, славних і всехвальних Апостолів;* святих отців наших і вселенських великих учителів і святителів: Василія Великого, Григорія Богослова й Івана Золотоустого, Атанасія і Кирила;* святого отця нашого Миколая, Мирлікійського чудотворця;* святих слов’янських апостолів Кирила і Методія;* святого благовірного й рівноапостольного великого князя Володимира;* святого священномученика Йосафата;* святих, славних і переможних мучеників,* серед яких новомучеників землі нашої, руками безбожників побитих, в темниці кинутих, і голодом зморених, невинно вбитих наслідників Бориса, Гліба, Дмитрія, Олексія і всіх невинно вбитих дітей та отроків,* преподобних і богоносних отців наших Антонія і Теодосія Печерських та інших преподобних і богоносних отців наших;* преподобного і богоносного отця Івана Боско з усім хором святих монахів салезіянського чину,* святих і праведних богоотцíв Йоакима й Анни,* і всіх Святих,* – молимо тебе, многомилостивий Господи, вислухай нас грішних, що молимось тобі, і помилуй нас.

Люди: Господи, помилуй (12)

Священик:. Милістю, і щедротами, і чоловіколюбієм єдинородного Сина твого, з яким Ти благословенний єси, з пресвятим, і благим, і животворящим твоїм Духом, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Молебні стихири

до святого і богоносного отця Івана Боско

Глас 2, подібний: Коли із древа

Всяке єство ангельське дивувалося

Великому дару, із висот тобі даному,

Отче Іване Боско, на землі безтілесне життя показав ти,

І у плоті, як безплотний явив нам себе.

Ради цього чудес творення дар від Господа прийняв ти,

Чистою і боголюбивою душею твоєю

Милістю Божою до небесних сил зачислений.

Ми ж, обтяжені гріхами безчисленними,

В бідах і скорботах потопаєм у відчаї,

До твого, преподобний отче, заступництва припадаєм:

Ізбав від усяких незгод дітей твоїх.

Стих: Що віддам Господеві* за все, що Він воздав мені? (Пс 115,12)

Полонених скорботами отроків радосте,

І пригніченої молоді заступнику,

Всіх голодних і бездомних дітей кормителю і потіхо,

Недужих зцілення і пристановище,

Невігласів просвітителю,

Безсилих надійна підпоро,

Святішого Першоїєрарха міцний жезле,

Обителей святих і храмів Господніх будівничий,–

Преподобний отче Іване Боско,

Поспіши на благання наше,

Щоб спастись твоїм дітям!

Стих: Блажен муж, що боїться Господа,* заповіді його дуже любі йому. (Пс 111,1)

Радуйся, живий образе Божественного приятеля молоді,

Радуйся, возлюблений сину Марії-Заступниці,

Радуйся, вірний насліднику возлюбленого учня Христового,

Радуйся, обранче Божий для спасіння безлічі молоді,

Радуйся, Дівою Премудрою навчений в умінні виховувати,

Радуйся, Апостоле, що палаєш турботою за спасіння душ,

Радуйся, святий провіднику молоді,

Радуйся, обладунку (дзеркале) вихователів і наставників.

Глас 8: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові,* і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Радуйся, милосердя до слабких світу цього кринице невичерпна,

Радуйся, що батьківською любов’ю дітей своїх випереджуєш,

Радуйся, простих і неосвічених людей просвітителю,

Радуйся, що з Христом хліби для голодних дітей помножуєш,

Радуйся, що серця закам’янілі любов’ю розм’якшуєш,

Радуйся, що до Христового милосердя тих, що у відчаї, склоняєш,

Радуйся, працею зморений, але не зломлений,

Радуйся, що душу свою за святість молоді (без залишку, повністю) поклав,

Радуйся, наставнику у святості.

Зібрані тобою до Христа зі всіх сторін світу

І подвигом твоїм переображені, співаємо тобі: радуйся!

Єктенія

Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3)

Ще молимось Господеві Богу нашому за всіх, які належать до Салезіянського чину, ієреїв, дияконів, монахів і монахинь, вихованців та вихователів, які спільно трудяться і добровільно подвизаються, тих що творять милосердя і дари приносять, щоб благий Господь вислухав голос моління нас, грішних, і помилував рабів своїх, і охоронив нас від усякої скорби, біди, гніву й нужди, і всякої болізні душевної і тілесної, і дарував нам здоров’я з довголіттям, промовмо всі: скоро вислухай і милостиво помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3)

Ще молимось за дар святих і достойних покликань до життя в чині Салезіянському, за просвіщення й укріплення в подвизі тих, які ступили на стежку вслід преподобному отцю Івану Боско, щоб поширилася благодать Божа й Дари Святого Духа серед молоді батьківщини нашої, щоб привернулися серця батьків до дітей їхніх і серця дітей до батьків їх, щоб Господь, прийшовши, не погубив землі нашої прокляттям, промовмо всі: скоро вислухай і милостиво помилуй.

Люди: Господи, помилуй (3)

Ще молимось, щоб зберегтися батьківщині нашій і святим обителям салезіянським, і всім храмам, і всякому городові, селу і країні, від голоду, загибелі, землетрусу, потопу, граду, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної брані, і щоб він був милостивий, добропривітний і добропомічний, благий і чоловіколюбний Бог наш, і відвернув увесь гнів свій, що наступає на нас, і ізбавив нас від належної праведної своєї погрози, і помилував нас.

Люди: Господи, помилуй (12).

Ще молимось, щоб Господь Бог вислухав голос моління нас, грішних, і помилував нас.

Люди: Господи, помилуй (3)

Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, уповання всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, і, Милостивий, будь милостивим, Владико, до гріхів наших і помилуй нас. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Диякон: З умилінням усі голови і коліна приклонивши, Господу помолімся.

Люди: Господи, помилуй.

Молитва

Господи Всевишній, Боже наш! Ти дарував нам у святому преподобному отці нашім Івані Боско наставника у святості життя, надійне прибіжище в бурях юності, просвіщення для затьмарених і нерозумних, підняття упалих і світоч для тих, які шукають шляхів істини. Стоїмо перед Тобою в сіянні його святості і пам’яті про гріхи наші, яка глодає і гризе нас, і, як блудні сини, каємося перед Тобою: згрішили ми проти неба і землі, все розтратили, все спотворили, усім знехтували і не достойні називатися синами Твоїми. Блудно ходили ми темними шляхами, куди вабили нас пристрасті наші, відверталася від собору праведних і впивалися на зібранні розпусників. Святістю Преподобного отця нашого Івана Боско переміни і переобрази нас, щоб кожен із нас в себе прийшов, повстав з мертвості своєї і повернувся на шлях до рідного дому. Поверни нас до початкової любові і до рідного витоку. Віднови нас у помешканнях Твоїх як рабів, ми бо даремно розтратили і промотали синівство своє. Збери нас заново з усіх кінців землі, куди розсіялися ми, віднови й укріпи святістю обителі і громади наші, щоб засяяла з них споконвічна любов до слабких світу цього, до розгублених бездомних і загибаючих юних. Поверни нас до святої солодості того життя, яким живуть жебраки і знедолені, усі ті, до кого ми поставлені слугами за прикладом Святого Преподобного отця нашого. Просіяй в нас світлом його пасхальних веселощів і даруй нам благодать у земному житті завжди ділитися хлібом і радістю з убогим і знедоленим юнацтвом. І не зачини перед нами обитель Царства Небесного, але прийми нас у Вишню Сім’ю Салезіанського чину, там, де в Небі очікує нас батько, дарований нам благодаттю Твоєю.

Пресвята Владичице наша Богородице, швидка у допомозі й заступництві! Покрий нас покровом своїм і збережи нас у покаянні і радості до часу остаточного торжества Сина Твого. І будь для нас Наставницею, Дороговказною Зіркою і Мирною Пристанню, щоб, охоронені Тобою, ми приводили до материнства Твого возлюблених дітей твоїх – знедолених і тих, які опинилися в згубній небезпеці дітей та юнацтво, і через це виконали Твоє і Преподобного отця нашого Івана Боско післанництво в Ім’я Сина Твого Ісуса Христа, який живе і царює з Пресвятим Своїм Отцем і Милосердним і всеживотворящим Духом на віки вічні.

Люди: Амінь.

Відпуст

Диякон: Премудрість.

Люди: Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.

Свящ.: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.

Люди: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй (3). Благослови.

Свящ.: Христос, істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобного і богоносного отця нашого Івана Боско і всіх святих Сазіянського чину, святих небесних сил безтілесних, пророків, апостолів, мучеників і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.

Люди: Амінь.